Про порох

Ще здавна наші предки видобули вогонь з яскравим полум’ям, компонуючи різні елементи речовин.З розвитком цивілізації та в процесі видобування «еліксирів» було винайденосклад, який несподівано займався зразу після виготовлення. Спершу він лишегорів, а потім почав спалахувати. Його називали «зіллям вогню».
Рецепт вимагав точного співвідношення усіх складових, такяк суміш завдавала сильних опіків. З початку винахід використовувався длярізних шумових ефектів та салютів. Згодом йогопочали застосовувати для бойових дій по всьому світі.
БетольдШварц – німецький монах XIVст., котрийпершим винайшов порох у Європі. З тих пір почалася ера вогнепальноїзброї, що дало людству нові можливості.
    Насьогоднішній день існує чимало різновидів пороху, що класифікуються за складом, кольором та тривалістю горіння.
Чорний порох видобувається в результаті згорання дрів при температурі350-450°C. Бурий при 280-320°C. А з температури 150-180°C виходить шоколадний порох. Чим вища температуразгорання – тим менша його щільність.
Заразнайпотужнішим порохом є білий, до складу якого входить цукор. Використовується для твердогоракетного палева.
Чорний порох вважається універсальним, та складається з калію нітрату, деревного вугілля та сірки у відповідному співвідношенні. 
- Нітрат калію (натрій) виступає окисником, дозволяє горіти з великою швидкістю; 
- Деревне вугілля – це пальне, що окиснюється;
- Сірка – необхідна складова для забезпечення підпалу.
Усі рецепти та методи приготування навіть самого стандартного чорного пороху суворо заборонені!

Сучасний порох буває димний і бездимний.Під час горіння димного виділяється сажа (чорний порох), а з бездимного - газ.
Димний порох зберігає свої властивості довше, але стріляти з ним шумно. Післяпострілу в повітрі залишається щільна димова завіса, яка перешкоджає видобуткузвіра, та залишає у стволі нагар, який потрібно постійно зчищати.
Бездимний більш удосконалений. Має високий коефіцієнт корисної дії, та відсутністьдиму не видає стрілка. Використовується в сучасних видах зброї та для підривуяк детонатор. Такий порох вважається потужнішим, але й небезпечнішим, так якчутливіший до зовнішніх умов. 
Також широкорозповсюдженим є алюмінієвий порох. Ця горюча суміш використовується зазвичай у піротехнічні промисловості, а також для феєрверків. Горить сліпучим білим полум’ям. Під час горіння виділяє велику кількість світла, тому виробляє спалах або вибух. Такий порох не боїться вологи, але сильно забруднюється. Мало хто знає, що саме алюмінієва речовина горить у бенгальському вогні.
Властивості пороху:
-         Однотонний колір
-          Відсутність білого чи жовтуватого відтінку
-          Глянцева поверхня порохових зерен
-          Зерно, якщо натиснути пальцем, розколюється на частинки, а не на порошок.
Номер пороху від виробника означає розмір порохових зерен. Дрібні зерна більш щільно прилягають один до одного, тому горіння відбувається швидше. Тобто, чим менше зерно – тим швидше летітиме куля, і тим вищий буде його номер. 

Порох є сильно небезпечною речовиною, тому потрібно дотримуватися відповідних запобіжних заходів, техніки безпеки та тримати його надалі від відкритого джерела вогню. У разі недбалого використання можливий незворотній хімічний розпад і погіршення його властивостей, що в результаті може призвести до вибуху. 
Зберігається у приміщенні з вмістом вологи не менше ніж 2,2%!

 На сьогоднішній день склад пороху суттєво не змінюється,але постійно удосконалюється різними добавками для покращення ефективності увикористанні.